Методики ефективної роботи для лінтяїв

Навчання, лекції, семінари, сесія, як певна кульмінація… Все це складові буденного студентського життя. Але як часто хочеться плюнути на все і нічого не робити, бо часу все одно не вистачить, скільки не старайся.

І як часто доводиться не спати ночей чи вставати ще до сонця, щоб доробити, дочитати, дописати? Мушу вас запевнити – вихід є.

Звичайно, тут ви не знайдете єдиного рецепту від всіх бід, а справи не будуть робитись самі по собі. Зате є декілька методів, які можуть спростити виконання завдань і дозволити використовувати час більш ефективно.

Всі проблеми йдуть з нашої голови. Ніхто окрім вас самих не вмовить себе робити ту чи іншу справу або не переконає сам себе відпочити зайвий вечір. Але є різні варіанти як ефективно планувати власну діяльність  і ховати свої лінощі далеко в підсвідомість. Отже, основні рецепти:

1. Вести щоденник. Це те, що ви скоріш за все прочитаєте в книгах по тайм-менеджменту, тобто планувати свій день погодинно і щохвилинно, розставляти пріоритети, планувати вперед на декілька днів чи тиждень. Варіантів власного щоденнику безліч, тут можна вмикати фантазію на повну, розмальовувати сторінки, клеїти стікери, робити закладки. Це вже залежить від особистих вподобань. Єдине «але» – треба справді діяти згідно з розкладом, який там буде і привчати себе до режиму.
2. Змінювати діяльність. Ніхто не може сидіти безліч часу і робити що-небудь, однаково сильно концентруючись на матеріалі. Тому для розвантаження втомленого мозку варто час від часу перериватись і робити щось інше. Бажано, щоб це не було іншою розумовою працею. Простий спосіб – зайнятись фізичним вправами, це буде корисно і фігурі, і голові. Якщо не хочеться качати прес чи відтискатись модна поприбирати в кімнаті або піти приготувати вечерю (але при цьому не засісти за трапезою на три години, що остаточно знищить будь-яке бажання працювати).
3. Ввести систему штрафування. Особливо сильно це працюватиме в колективі, якщо хтось також виконуватиме умови. Суть в тому, щоб певним чином «карати» себе за невиконання того чи іншого завдання чи певної провини (запізнення, відкладання обов’язків та ін..). А «кара» може бути різною – чи це грошові штрафи (при цьому штрафи підуть на благодійність чи на іншу корисну справу), виконання певних бажань колег по системі покарань чи інше. Головне справді відчувати дискомфорт стосовно цього штрафу, щоб не хотілось потрапити в таку ситуацію.
4. Шукати мотивацію. Є безліч речей, які нас надихають: це і кліпи, і фото, і пісні, і фільми… Метод зовсім простий в тому, що коли вже дуже важко робити що-небудь можна відволіктись на півгодини на улюблену річ. Бажано, щоб цей об’єкт відволікання мав дещо героїчний сюжет як в типових американських фільмах, як Роккі, який готується до бою і потім, сповнений сил протягом всіх шести фільмів, виходить на ринг. Тобто відволіктись треба так, щоб потім з новими силами кинутись до свого завдання і легко його подолати.

Це лише загальні методики, які, можливо, не відкриють нічого нового. Є ще море різних способів, які варто підбирати індивідуально, оскільки ніхто ніколи не порадить точно те, що необхідно саме вам. Проте, існують цікаві праці, які звертають увагу на ключові моменти нашого мозку чи психологічних установок, які універсально заходять відмовки від закінчення праці.

Тімоті Голві, автор книги “Робота як внутрішня гра”пропонує дослідити власну свідомість і ділить нас самих на два “Я”: Я1 – це контроль, наша свідомість, наш Розум і здоровий глузд; зате Я2 – це підсвідоме, наші прагнення, уява, ми самі. Це не натяк на шизофренію, а спроба відокремити різні думки, наші метальні складові, які час від часу конфліктують всередині нас самих.  Автор пропонує позбавлятись від того свідомого впливу, який не дає нам діяти так, як ми того хочемо. «Звичайно, я б міг зробити це, але що скажуть люди, як на мене відреагують, чи будуть мене поважати так само?», «Я краще зараз піду погуляю з друзями, а навчання почекає, може якось понесе… Кому це треба?» Ці блоки нашого “здорового глузду” не дають повністю втілитись, розкритись, а змушують прораховувати всі варіанти, всі наслідки.

Є проста схема пояснення як це відбувається: спотворені уявлення про себе – спотворене сприйняття – спотворення зворотньої реакції – спотворення результатів і так по колу.  Головне – спіймати себе за хвіст як білочку, яка бігає по колесу, і спробувати розібратись навіщо це.

Існують декілька рівнів нашого сприйняття і розуміння дійсності – це внутрішній діалог (що ми думаємо і про що говоримо самі з собою), безпосередній зовнішній діалог (коли ми говоримо і слухаємо інших) іфоновий культурний діалог (невидима сфера правил, цінностей, культури та норм). Для того, щоб хоч трохи розібратись з самим собою варто виділити три етапи якісної взаємодії зі своїми “Я”: фокус, довіра та вибір. Вибір робимо ми і тільки ми, а вихід є завжди. Довіра самому собі, що є можливість це зробити, відкритість власному собі в усіх недоліках та перевагах. А фокус – це проста концентрація на дії. Всі ці три компоненти утворюють стан гармонії між самим собою та зовнішнім світом.

Відомий психолог Міхай Чіксентміхаї називає таку гармонію з собою “станом потоку, коли “ти дієш за внутрішньою логікою, яка не потребує свідомого втручання, відчуваєш єдину течію моменту, в якому не існує минулого, теперішнього і майбутнього, є тільки ти і сам процес”.

І, на останок, є декілька моментів, які так полюбляють відволікати нас від чогось важливого:

• Небажання робити що-небудь (погодьтесь, коли щось “висить” над нами, то ми будемо відтягувати момент роботи над цим до останнього).

• Власні невирішені проблеми (негаразди чи певний негатив, до якого нас знову і знову повертає пам’ять, не дасть нормально зосереджуватись на тому, що варто робити зараз).

• Люди (колеги, які поруч кличуть випити кави, розмовляють по телефону, всіляко намагаються заразити своїм вірусом “неробочої атмосфери” ніяк не сприяють концентрації на своєму).

Отже, це лише інструменти роботи над собою, які допоможуть працювати ефективно. А що з цього робити чи як  рішення ваше, адже вибір робити тільки вам.